Історія закладу
Історія змін назв закладу:
03.07.1966 Технічне училище № 4
23.10.1984 Середнє професійно-технічне училище № 50
01.01.1992 Професійно-технічне училище № 50
25.12.2007 Державний професійно-технічний навчальний заклад “Орджонікідзевське професійно-технічне училище”
30.12.2016 Державний професійно-технічний навчальний заклад “Покровський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів”
17.10.2023 Комунальний заклад освіти “Покровський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів» Дніпропетровської обласної ради»
Професійно-технічна освіта в місті Покров (раніше – Орджонікідзе) веде свій відлік з моменту виходу наказу Головного управління трудових резервів СРСР «Про підготовку до початку навчального року і про прийом міської і колгоспної молоді в ремісничі училища та школи фабрично-заводського навчання».
У 1950 році створюються технічні училища, до яких приймають молодь, що має середню освіту, із терміном навчання десять місяців. В 1960 році спостерігається велике бажання підростаючого покоління отримати робітничу професію в системі ПТО. Саме в цей час на гірничо-збагачувальному комбінаті міста виникла необхідність у підготовці кваліфікованих робітників. За клопотанням міської ради народних депутатів Міністерство Чорної металургії України видає наказ від 3 липня 1966 року за № 78 про відкриття в м.Орджонікідзе ТУ-4. Спочатку двері училища відкрились у навчально-курсовому комбінаті Орджонікідзевського гірничо збагачувального комбінату. Першим директором був Подболотов Василь Васильович. На базі училища проводилася підготовка робітників за такими спеціальностями: машиніст крокуючих екскаваторів, машиніст бульдозера, слюсар – ремонтник, електрогазозварювальник, штукатур.
З 1974 року училище очолює Подолян Федір Петрович. У 1979 році училище стало дипломантом ВДНХ. У 1980 році закладу присвоєно звання «Краще училище чорної металургії СРСР», у 1981 році-«Училище високої культури і зразкового побуту». У 1985 році училище було нагороджено перехідними прапорами ВЦРПС та ЦКВЛКСМ України. В 1986 році училище отримало нагороду від заслуженого металурга України Якова Горбаня.
У 1986 році ТУ-4 було реорганізовано в СПТУ-50. Професійно-технічний заклад отримав свою затишну територію, навчальний корпус, майстерні, гарно оснащені навчальні кабінети, актову залу на 300 місць, їдальню та спортзал. Було створено всі умови не тільки для отримання професії, а й для інтелектуально-культурного розвитку учнів. За велику пошукову роботу і створення музею Бойової Слави Верховна Рада УРСР присвоїла училищу ім’я Героя Радянського Союзу П. Гудзя.
У 1988 році СПТУ-50 очолив Баршунін Микола Олександрович – талановитий педагог , нагороджений нагрудним знаком «Відмінник освіти», депутат міської ради декількох скликань. Сьогодні він голова Ради ветеранів міста.
У 1979 році училище стало дипломантом ВДНХ. У 1980 році закладу присвоєно звання «Краще училище чорної металургії СРСР», у 1981році-«Училище високої культури і зразкового побуту».
У 1986 році ТУ-4 було реорганізовано в СПТУ-50. Професійно-технічний заклад отримав свою затишну територію, навчальний корпус, майстерні, гарно оснащені навчальні кабінети, актову залу на 300 місць, їдальню та спортзал. Було створено всі умови не тільки для отримання професії, а й для інтелектуально-культурного розвитку учнів. За велику пошукову роботу і створення музею Бойової Слави Верховна Рада УРСР присвоїла училищу ім’я Героя Радянського Союзу П. Гудзя.
У 1988 році СПТУ-50 очолив Баршунін Микола Олександрович – талановитий педагог , нагороджений нагрудним знаком «Відмінник освіти», депутат міської ради декількох скликань. Сьогодні він голова Ради ветеранів міста. З 2000 по 2010 роки училище очолювали творчі особистості – Носевич Людмила Володимирівна, Дудник Неля Павлівна та Лисогор Володимир Станіславович.
За багаторічну роботу закладу освіти понад 15 тисяч чоловік набули робітничих професій!
Учні закладу не тільки здобувають знання і отримують професію, а й розвиваються як творчі особистості. Цьому сприяє робота гуртків, клубів за інтересами та секції: Євроклуб, клуб юних волонтерів «Не заросте стежина пам’яті», юний екскурсовод, туристичний, кулінарна майстерня, візерунки буття, програмування та web – дизайн, електрослюсар, зварник, волейбол, настільний теніс, баскетбол, цікава фізика, English club – ось спектр гурткової роботи в начальному закладі. Слід зазначити, що інженерно – педагогічний колектив навчального закладу – це колектив творчих людей, об’єднаних між собою однією ідеєю – розвиватися разом з учнями.
