Професійно-технічна  освіта в місті Покров (раніше - Орджонікідзе) веде свій відлік з моменту виходу наказу  Головного управління трудових резервів СРСР «Про підготовку  до початку навчального року і про прийом міської і колгоспної молоді в ремісничі училища та школи фабрично-заводського навчання». У 1950 році створюються технічні училища, до яких приймають молодь, що має середню освіту, із терміном навчання десять місяців. В 1960 році спостерігається велике бажання підростаючого покоління отримати робітничу професію в системі ПТО. Саме в цей час на гірничо-збагачувальному комбінаті міста виникла необхідність у підготовці кваліфікованих робітників. За клопотанням міської ради народних депутатів Міністерство Чорної металургії  України видає наказ від 3 липня 1966 року за № 78 про відкриття в м.Орджонікідзе ТУ-4.  Спочатку двері училища відкрились у навчально-курсовому комбінаті Орджонікідзевського гірничо збагачувального комбінату. Першим директором був Подболотов Василь Васильович. На базі училища проводилася підготовка робітників за такими спеціальностями:  машиніст  крокуючих  екскаваторів, машиніст бульдозера, слюсар – ремонтник, електрогазозварювальник, штукатур. З 1974 року училище очолює Подолян Федір Петрович. У 1979 році училище стало дипломантом ВДНХ. У 1980 році закладу присвоєно звання «Краще училище чорної металургії СРСР», у 1981 році-«Училище високої культури і зразкового побуту». У 1985 році училище було нагороджено перехідними прапорами  ВЦРПС та ЦКВЛКСМ  України. В 1986 році училище  отримало нагороду від заслуженого металурга України  Якова Горбаня. У 1986 році ТУ-4 було реорганізовано в СПТУ-50. Професійно-технічний заклад отримав свою затишну територію, навчальний корпус, майстерні, гарно оснащені навчальні кабінети, актову залу на 300 місць, їдальню та спортзал. Було створено всі умови не тільки для отримання професії, а й для інтелектуально-культурного розвитку учнів. За велику пошукову роботу і створення музею Бойової Слави Верховна Рада УРСР присвоїла училищу ім'я Героя Радянського Союзу П. Гудзя. У 1988 році СПТУ-50 очолив Баршунін Микола Олександрович - талановитий педагог , нагороджений нагрудним знаком «Відмінник освіти», депутат міської ради декількох скликань. Сьогодні він голова Ради ветеранів міста. У 1979 році училище стало дипломантом ВДНХ. У 1980 році закладу присвоєно звання «Краще училище чорної металургії СРСР», у 1981році-«Училище високої культури і зразкового побуту». У 1986 році ТУ-4 було реорганізовано в СПТУ-50. Професійно-технічний заклад отримав свою затишну територію, навчальний корпус, майстерні, гарно оснащені навчальні кабінети, актову залу на 300 місць, їдальню та спортзал. Було створено всі умови не тільки для отримання професії, а й для інтелектуально-культурного розвитку учнів. За велику пошукову роботу і створення музею Бойової Слави Верховна Рада УРСР присвоїла училищу ім'я Героя Радянського Союзу П. Гудзя. У 1988 році СПТУ-50 очолив Баршунін Микола Олександрович - талановитий педагог , нагороджений нагрудним знаком «Відмінник освіти», депутат міської ради декількох скликань. Сьогодні він голова Ради ветеранів міста. З 2000 по 2010 роки училище очолювали творчі особистості – Носевич Людмила Володимирівна, Дудник Неля Павлівна та Лисогор Володимир Станіславович.

За багаторічну роботу закладу освіти понад 15 тисяч чоловік набули робітничих професій! Учні закладу не тільки здобувають знання і отримують професію, а й розвиваються як творчі особистості. Цьому сприяє робота гуртків, клубів за інтересами та секції: Євроклуб, клуб юних волонтерів «Не заросте стежина пам’яті», юний екскурсовод,  туристичний, кулінарна майстерня, візерунки буття, програмування та web – дизайн, електрослюсар, зварник, волейбол, настільний теніс, баскетбол, цікава фізика, English club  – ось спектр гурткової роботи в начальному закладі. Слід зазначити, що інженерно – педагогічний колектив навчального закладу – це колектив творчих людей, об’єднаних між собою однією ідеєю – розвиватися разом з учнями.